Заховаю зморшки від війни кривавої,
Нафарбую брови, очі підведу,
Чекати не хочу отої, “кульгавої”,
Вишию гвоздики, душу відведу.
Так і вишивала, душу всю вкладала,
В кожній пелюстинці є моя любов,
Гвоздика перемогу завжди означала,
Хай тендітна й гарна мир поверне знов.
Квітка появилась з сліз Діви Марії,
З материнських сліз проросли квітки,
Хай втече зневіра, випурхне Надія
І криваві війни щезнуть на віки.
В дні літньої спеки вишила лелеки –
Вірність і любов до рідної землі,
Щоби з перемогою із боїв запеклих
Повернулись наші славні журавлі.
Бог дає нам крила, щоби ми літали
Й не впадали в відчай у хвилини злі.
Знову розквітали, потім відцвітали,
Лиш любов і правда була б на землі.
Внукам покладу я соняхи в подушку,
Неба побажаю мирного і в зорях,
Сни нехай присняться їм про Попелюшку,
І нехай всі рідні завжди будуть поряд.
Вітер перемоги я вже відчуваю,
Він на своїх крилах волю нам несе,
Знову оживаю, знову вишиваю
І складаю вірші попри все лихе.
Бо родилась жінкою у Гуцульських горах,
Помежи потічків протекло життя.
Перетерла страх свій на маленький порох,
І колись залишу слово й свої вишиття.
І нехай говорять за спиною люди,
Вже ніщо не змінить дум моїх політ,
Я така, як є, була, є і буду,
Бо живу в Карпатах – це і є мій світ.
Марія Грушак. 16. 06.2022р.
Марія Грушак.
