Слоїться небо, мов “Наполеон” —
Із заварного крему — хмарочками,
На блюді неба сизо-голубім,
Розписаного ніжно літаками.
І лине грім по ньому з разу в раз,
Лякливих голубів знімає зграї.
Хотіла б й я полинути між хмар
Й здійнятись вверх, аж до самого раю.
Блистить яскравий сонця круглясок,
Золото око підморгне з-за краю.
Він — мій супутник вірний, і його
Маршрути я уже чудово знаю.
Сховався вітер знов поміж дерев
І буйну голову поклав поміж покоси.
Він розгулявся й з втоми ледь не вмер,
Але вже його пора — яскрава осінь.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
