Зреклися Кохання, живемо, я з другим, він з другою
Для хвилювання немає причин, триває live
Незримо відчуваю я його, наче він за мною
Чоловік найдорожчий, один такий, на тисячу чоловіків
Зреклися Кохання, Любов ротація неЛюбов
І йдемо удвох не Чумацьким Шляхом, паралельним
Я відчуваю, що в серденьку серед ночі, закипає кров
Зреклися ми Кохання свого передчасно, напевно
Ми зреклися Кохання, у кожного із нас, своє життя
Років же промайнуло, з того часу, скажу не мало
Різниця ж велика, зовсім не те Кохання й покриття
За останній час про це, я передумала чимало
Ми зреклися Кохання, про зустріч мріє, кожний із нас
Це лише мої мрії, про які ж
я нікому і ніколи
Не скажу… Можливо моє серденько, вилікує час
Що ж робити з цим? Мабуть така вже й Доля!
Сльоза в очах бринить, очі заплющу, ніч на плечі лягає
Тіло лежить в ліжку, а Душа до нього полетіла
Серденько в клоччя Любов недолюблена розриває
З нами чому так сталося? Чому раніше з ним не жила?
Ми зреклися Кохання? Ні, тільки це ж, не про нас
Якщо це Любов, зазвичай зворотній білет не купиш
Любов лімітів не має на термін, нестримний час
Любов і Кохання кордонів немає, якщо тільки Любиш
М. Т./27.01.23р.
Михайло Тарасенко
