Втратила обох за раз,
Навіть не думала, що це
Буває так нечувано вразливо.
І, наче ж, це не матір і не брат,
А серце щемить, як в бою не сила.
І сльози ллються до землі,
І руки потирають очі.
Аж трьох за раз… Не може бути!
Аж двох моїх братів нема.
Не всі на світі "брати" – люди,
Не всі на світі рідні – то сім’я.
Вже жаль пішов, пройшлася порожнеча,
Накинула м’яку овечу тінь.
І криком слала десь на той вершечок,
Велику радість і тепло долонь.
Я втратила обох за раз.
І вже боюсь, чи третю не спіткає
Та сама доленька пихата, без життя.
Каріна Кочура
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
