Ці очі блакитні, на жаль, не мої,
Я вкрала їх в когось в таємному сні.
Тепер через мене блукає душа,
Незряча, загублена, в муках, одна.
І лиш її руки замінюють зір,
Торкаються ніжно синіх морів,
І кінчики пальців у небі гуляють,
Відтінки блакитного в небі шукають.
І поки ходила душа між світів,
Навчилася грати вона у вітрів,
Співала лише під гомінь дощу,
А в танці кружляла у повну луну.
Забувши про шлях і те, що сліпа,
Вона дещо краще собі віднайшла…
Ляна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
