Кохання інколи не помічаєм ми,
А інколи й глумимося над ним.
Із ним не відчуваєм холоду зими,
В його ж полоні полум’ям горим.
Не рідко з ним зустрічаємось
Й не помічаєм покликів його.
Ми пристрастями іншими займаємось
І серця стук не чуємо свого.
Наш погляд мов прикутий до ляльок,
Розбитих серцем, зломлених душею.
Й це не єдиний наш порок,
Любов – не гра, й не варто гратись з нею.
Таня Полуфанова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
