Смак життя, дещо він притупився…
Ніби час в дану мить зупинися…
Що робити, як йти – хіба знаю…
Я у вітру, що дме запитаю!
Бо він в горах високо літає,
Крізь пучини морські виринає…
Не зупиниться, не спотикнеться!
Через хмари з грозою несеться!
Вітре-брате! Відкритий всі дороги!
Забери всі душевні тривоги!
Прожени із сердець людську тугу…
Бо не може терпіти наругу!
Він почує, осипле листвою…
Ніжним цвітом бузковим, вербою…
Спинить біль, який душу колИхав.
Ясний місяць засвітить – знов втіха…
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
