Смерть по вулицях ходила,
І, як наче то базар,
За життя все торгувала —
Пів ціни та ще й навар.
Люди думали, гадали,
Мідяки свої складали:
«От якщо віддам життя —
Буде жить сім’я моя.
Куплять хліба і сметани,
Може, вистачить на штані,
Доживуть до тих часів,
Як засяє сонце всім».
Сіли вкупці, потужили,
Потім разом обнялись.
Мідяки свої сховали,
Сильно діток обійняли:
«Я з тобой, дитя моє,
Бо на світі Боже є.
І служу я лиш Йому,
Лише серцю своєму.
В серці кожної людини
Його іскра — ми, дитя!
Обираю в щасті жити,
Відкидаю забуття.
Марно смерть туди-сюди ходила,
Сильно торбою трусила,
Та ніхто не піддававсь,
І ніхто їй не віддавсь.
Тож пішла вона ні з чим,
Зникла попелом у дим.
26.04.2025
Діна Долгіх
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
