Смертю на смерть, жахом на жах,
Швидко крокує небажаний крах.
Сяйво планетне, дзвінкість карет,
Чорно палає старий очерет.
Річка у клекоті гір ожива,
Жито у злато себе заплітає,
Вечором тихим у небі бува,
Зірка одвічна навіки згасає.
Шемріт пустелі, протяг ночей,
Тріумф відсвятковує в тиші Персей.
Скеля гранітна, тьмяний базальт,
Скрипом співає смерековий альт.
Місячне коло тікає у рань,
Сонячне дійство, мов жерло вулкану,
Знищує в жарі плід наших бажань,
Палить сторінки людського роману.
А нам далекі журби завивання,
Хай після смерку зоря не згаса.
Літньої спеки прийде втамування,
Бо ми пірнемо в холодні моря.
Антон Шаталов
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
