Сміється час, єхидно світ всміхається
Підморгує, що краще вже не буде
Надії вщент і руки опускаються
І винна тут не містика, а люди.
Дорослішає людство все поволі,
Але людина поспішає жити
І нещаслива в спішці її доля
Продовжує нахабний час смішити.
Роки долають марафон століть
Кожне з яких ознаменоване війною,
Бо люди так і не навчились жить
В гармонії зі світом й між собою.
Таня Полуфанова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
