СОВІСТЬ

Чомусь мене зовсім не мучить совість…
Агов, стара, заснула ти, чи що?
Там де горіло пеклом — лід натомість,
А те що мало цінність — вже ніщо…

Де зрошували сльози — суховії,
Де жевріла надія — пустота…
Очей не прикривають змоклі вії,
І в подружки «набилась» самота…

Повільний час, зневіра й дивна втома.
Аналіз невзаємних почуттів.
Від всього світу закриваюсь вдома.
Мій сейф з любов’ю — вибраний спустів…

І серце не щемить від зла й образи.
Належить вперше лиш саме собі.
Зарубцювалось струмом току фази,
Загартувалось в крижаній воді.

На терезах минуле і майбутнє.
А відчуття — мов вижила в війні.
І врешті я стою на перепутті
Де всі шляхи — це вироки мені.

Барчук Р
2.02.22
Барчук Раїса