Солдат

Простий солдат,
Служив в піхоті.
Звичайний хлопець зі села.
У мирний час був на роботі,
Але прийшла до нас війна
Прийшовши вечером до хати,і твердо матері сказав:
За Україну йду я воювати,
За неї дід наш воював.
Не знала мати,що сказати,
Лише руками розвела.
Полились сльози, вона мати.
Синів у неї більш нема.
Всю ніч вона не спала,
В молитвах ніч цю провела.
А ранком сина проводжала:
Вертайся,сину,я сама.
За тебе буду я молитись,
Щоб Бог тебе оберігав.
Щоб зміг живим лишитись.
Від куль ворожих захищав.
До неї син схилився
І материнські руки цілував.
А наостанок помолився,
Я повернуся,їй сказав
Пройшов вже рік, як син воює.Поштарка носить їй листи.
Він на нулі русню штурмує.
Від його помсти оркам не втекти.
Я,мамо, буду воювати,
Поки не ступиться москаль.
І вас я буду захищати
Хоч ми не разом, мені жаль.
Я Богу тоже шлю молитву.
Я молюся за вас.
Ми не програли жодну битву,але додому ще не час.
Багато маєм ще роботи,
Та тільки б сили мати.
Ще є багато руської сволоти,ще мусим воювати.
Ще будем бити москаля,
Ще будем у русню їх гнати.
Бо наша українська це земля.
Ми українці, ми солдати!
Своє нікому не дамо,
Тут наша кров пролита.
Хай йде за кораблем російськеє хуйло,і вся зараза московита.
Коли не буде москаля,
Якщо живим лишуся,
То після цього дня,
До тебе, мамо,повернуся!
Олег