І промінь сонця червеневий, в погляді завис. Сидить дівчина на траві, та споглядає щось у небі,та в далені крізь всі думки, лунають вибухи страшенні.
І знає кожен хто в тот час, хто біля неї чи окраїн, як б‘ється серце, як втомлено воно дихає.
Десь там, на іншій стороні земля палає у вогні, не чутно співу солов’їв та повсякчас стріляють.
Лютує звірем, душа рве, за нашу землю, за героїв що не бояться у вогні давати відсіч на полі бою .
Анастасія Козир
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
