Я не бачу в очах нічого,
окрім сонця в його очах.
Я бачу, як літнії зливи
Омиваються в наших очах.
Кольором злитку, барвистого звитку,
Взяв у полон, не знавши її ціль.
Вона спрямована на погляд
Стрункий, твердий і глибинно темний.
Вона знаходила у ньому ту частину,
яку давно закопала в собі.
Бачила щось приспокійне також,
та лиш він пам’ятав тільки дощову зливу.
Чомусь це я промайнула.
І забула.
Повільно залишаючи шрами на спині,
Бачучи тільки хороше у двох.
Вони розсипалися на безкінечність піщинок,
Стали пустелею в чиїхсь очах.
dedysenka
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
