Сонця не видно , спалена земля .
Навколо руїни, невбрані поля .
Колись вирувало тут мирне життя –
Весілля гуляли , раділи , співали
Та поки не впала на землю роса
У збіжжі кохались і було відчуття ,
Що так все і буде, допоки земля
Не зійде з орбіти, а це маячня.
Та сталось страшне. І всі сподівання
Розбила зі сходу кривава орда-
Прокляті народи без честі, без волі
Істоти – раби , заручники долі,
До пекла Ідуть за наказом кремля.
Та сонце вже сходить , зникає роса
А слава над нами від Бога Отця
Дарує любов і лікує серця.
Загояться рани , повернеться щастя ,
Розквітнуть сади і пройде гроза.
І тиша настане . І мрії здійсняться
Про наше майбутнє , про наше життя .
Лях Сергій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
