Я сонця збиратиму проміні.
Ловитиму, ніжне тепло.
Мов коси, бліді, шовковисті.
Як щастя окутане в зло.
Я сам посиджу, в тишині.
Боже.. Які ж ви усі неживі.
Ця радість від вітру в гаю.
Йдіть геть! Черстві ваші душі не знаю.
Від нічки, мої очі сяють зорями.
А вам все не так! Хоч візьми і втечи.
Умру собі сам, слава Богу не з вами.
Хоч в думах залишусь на самоті.
Дмитраш Дмитро
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
