У сяйві свіч і златотканих шат
На бал з’явилась горда королева.
Марго – мов казка, мов чарівний сад,
Ваша краса – яскрава і миттєва.
Вбрання багряне, сріблом вшитий шлейф,
Блиск тисячі зірок у діадемі.
У погляді – і ніжність, й дзвін мечей,
Марго – то буря й сонце у тандемі.
Вона пливе, мов хвиля крізь юрму,
Вуаль легка приховує бажання.
Та крок її – то світло крізь пітьму,
В її душі і ненависть й кохання.
Марго танцює, та її танок –
Це виклик долі й сила урагану.
Її характер – блискавки клинок,
Слова – вогні, що в мареві туману.
Де Валуа — сама собі закон,
Шляхетна, грізна, з іскоркою в серці.
Править балом, наче в бою за трон,
В душі її вогонь в шаленім герці.
Та ось і сонце сходить, бал затих;
Це все лиш сон, що плив у тіні ночі.
Зникла Марго, у снах її нічних,
І мрії зникли у думках дівочих.
09.12.2024
ID: 1028239
© Svetoviya
Svetoviya (Алла Савченко)
