Дощі липневі затихають,
І щось літає над тим краєм,
Який я зараз оминаю,
Ідучи до страху, болю і безсилля,
Ламаючи попід ногами гілля.
Немає сил вже і таїти сльози,
Я хочу щоб знову були ті грози,
І та моя душа була зі мною.
Та ні, зруйновано все ніччю тою,
Давно пора забути,
Вже ж й давно морози люті,
Та всеодно не дає заснути..
Янаге Роїні
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
