Сон

Я заварила собі чаю
Сиджу у повній тишині
І тихо в янгола питаю
Чи все наснилося мені

А він мовчить і мовчки слуха
Йому нема що говорить
На чай гарячий збоку дмуха
Адже не може розбудить

А може нам війна наснилась?
Страшна, безжалісна і знов
Я зранку, як завжди, прокинусь
Подзвоню мамі – то був сон!

То ж сон? Все добре вдома?
І близькі поруч, всі живі?
Але оця смертельна втома…
Ні, не наснилося мені…

І чай мій стигне за думками
І янгол втомлений мовчить…
Ці дні в душі лишають шрами
Але потрібно далі жить.
Наталя Соловйова