Жарким літом,
Коли сонце опускалось
до горизонту,
Я помітив тебе, Софіє.
Ти гуляла в саду,
А твій чарівний силует
Не давало роздивитися
Густе листя дерев.
Ти не була якоюсь особливою,
І, на мить, мені здалося, що ти
Така ж як і всі…
Але час проведений з тобою —
Був найкращим часом у моєму житті.
Наші розмови були ліками від моєї журби.
Ти сміялася і казала, що я найкраще, що з тобою могло статися.
І я б не простив собі – якби ми розсталися.
Вікторія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
