чутливо-ніжно так тріпоче
біля життєвого вікна, –
розправити так крила хоче,
неначе птах, – моя
душа.
.
так довго я її тримала
у клітці голоду й жалю.
вона завжди тепла благала
а я ховала –
кригою.
.
одного дня розбила лід,
а потім клітку прорвала.
на волю у широкий світ
я випускала,
та вона…
.
вона б хотіла так літати,
як їй природою дано.
але ті крила ввись підняти
спиняє досвід,
як вікно.
18/06/20 – (Тернопіль, вул. Бордуляка)
Olivia Home
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
