Де ваші очі? Вуха де?
Чи заслонило і заклало?
Не бачите, що ,,цар" бриде?
Чи крові, може, ще замало?
Не напилися? Страх пітьми?
Від страху корчить? Розум чинний?
Невже так прагнете війни,
страждань та сліз людей невинних?
Свідомих, щирих патріотів,
на вірну смерть ви їх шлете.
Самі ж живете в позолоті
і наче їхню кров п’єте.
Горять у вбивці очі хіттю.
…Десь – обіцянки, в нас – гроби.
Десь: ,,Співчуваємо!". І миттю
сльозу пустили так…аби…
Ми заодно поплачем з вами,
та тільки щирими слізьми,
бо не прийде вже син до мами,
не буде батька із дітьми.
Дітей не буде, бо зловтішно
на Сході вбила їх війна.
Ох, дивний світ! Святий чи грішний?
З якого виріс ти зерна?
…Земля ж могилами й вінками
вся вкрилась замість квіту й трав.
Така весна. За що ж прокляття
на Україну Бог наслав?
Замість пробудження природи
з дощів нещасть ріка пливе.
Замість відродження до гробу
кладемо мертве і живе.
Втомився люд… Земля втомилась…
Втомилось небо … Крах і страх.
Спиніть війну, в чиїх це силах,
хай далі буде світлим шлях!
Ольга Дворецька
