Списки довгі, мов ріки без краю,
Імена, що не вкриє забуття.
Кожен рядок — мов серце ридає,
Кожне ім’я — чиясь втрата життя.
На папері — мов цифри статистик,
Та у серці — щось затискає.
То не просто імена у списках,
Це діти України , яких вже немає .
Матір схиляє чоло над рядками,
Пальцем веде, ніби вкотре шукає.
«Лиш би не мій…» — шепоче губами,
А рядок — і рука кулак стискає .
Списки мовчать але кричить тиша,
З неба — як згадка про тих, хто пішов.
Їх нема — та у серці залишив
Їхній подвиг і біль, і любов.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
