Безхмарний день
всміхнувся сонцем,
Повів стежками, між доріг,
Прийшов мій час,
дорослим хлопцем
Покинув батьківський поріг.
Із чужиною побратався,
Батьки старіли, я ж — мужнів,
Та їх життям не переймався,
Своїм, не думаючи, брів.
Коли по світу наскитався —
Назад вернувся залюбки,
Вже батько сам …
не привітався …
І не подав мені руки.
15.06.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
