У вірі спогадів, де час стоїть,
Життя моє я відзначаю в рядках.
Спогади, як перлини, блукають в думках,
Линуть над водами часу, мов вітер вночі.
Починаю від перших днів дитинства,
Коли світ ще був морем таємниць.
Літали мрії, мов птахи в небесах,
У серці тихо лунали дитячі співи.
Потім наступав час першої любові,
Коли серце розцвітало, як весна.
Із очей твоїх, як зірки на небі,
Любов спливала, мов струмінь у долині.
Пройшли роки, змінились обличчя,
І життя плелись у відомий мотив.
Були радощі, болі та звитяги,
Спогади плелись, як квіти в лугах.
І в кожному спогаді — відгомін мрій,
Відлуння смутку та радості змій.
Життя, мов ріка, несе свої води,
А спогади — як зірки, що в небі горять.
Нехай вони линуть, як мелодія,
Прославляючи кожен момент у житті.
Спогади, мов книга, що сторінками розкриває,
Життя моє, від першого до останнього дня.
