У спогадів свої імена
вони пахнуть м’ятою, імби́ром
чи корицею пряною
У спогадів свої імена
легкі, як кульбаби
або колючі, як терен
У спогадів свої імена
закарбовані десь там глибоко
зашифровані кодами
виділені комами, на папері
У спогадів свої імена
ті, що перші на губах
коли накриває серед глибокої ночі
У спогадів свої імена
лиходії їх не вкрадуть
не забере їх ні пітьма, ні війна
У спогадів свої імена…
Тетяна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
