Спогади

Я все ще шукаю тебе у натовпі
Перебираючи очима людей
До сих пір наше життя згадую
І мрію про наших дітей

Я пам’ятаю, як ми говорили
Як назвемо усіх трьох
Так, так, саме трьох ми хотіли
Міша, Аліса, Меліса, дасть Бог

Я пам’ятаю, нам було добре
Хоч й фільми дивився я завжди сам
Я пам’ятаю твої очі глибокі
Кохання знайшов всередині там

Я жартував, а ти посміхалася
Так ми жили це життя
Коли було холодно, ми обіймалися
І говорили про майбуття

Запах сім’ї був у квартирі
Тоді ще із двох людей
І крок за кроком ми з тобою робили
Несли наш вогонь, як колись Прометей

Та не помітили ми, як полум’я гасне
Кожну секунду, хвилину і день
Остання жарина стала сірою раптом
І ми зрозуміли, що це вже кінець

Остання розмова, сльози і плач
Подяки слова із вуст пролунали.
Нажаль вже тоді було пізно too much…
Я відпустив, а ти не тримала.
Самітник