Гортаю альбом –
Ніби з іншого життя ці фрагменти.
Сльози стали солоним морем – ми ж не цінували ті щасливі направду моменти.
Невже це кінець? – питаю себе.
Невже отак закінчиться життя?
І все піде в небуття…
І все піде в забуття…
І недоречні тут слова
Тут історія змінює хід
Арес – опускає свій меч
І Феміда зовсім безсила –
Щоб правду звільнити з тенет назавжди.
Як змиритися з цим скажіть?
Коли нам виривають заживо крила?
Руслана
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
