СПОКІЙ

У думках не спіткаюсь, і добре,
З головою в минуле пірну,
Одоліє як втома, набридне ---
У минуле на мить зазирну.

У щілину, дверей не відкриє,
Усе правильно, веліє
всьому свій час,
Заборонено, Бог не веліє,
У секреті тримає для нас.

Довгожданий прислав
мені спокій,
Голос лісу в нім,
поля, струмка...
Погостює не знаю він доки,
Мабудь стомлений,
йшов здалека.

Посаджу спокій,
поряд присяду,
Не стривожу,
щоб втома пройшла,
Мовчки вслухаюсь
в кожну пораду,
До його прихилившись плеча.

13.02.2024.