Спокій

Безмежне поле навкруги.
Все в золоті, до горизонта сяйво,
Та захід сонця сповільнює думки,
Прикриті очі…

Небо малює фарбами густими,
Та віддзеркалюються,
В спокійній річці, береги.
Яскраві кольори зтирає потихеньку час,
Діло до ночі…

Вже прохолодніше стає в густій траві,
Але ще гріє той останній промінь,
Та ніжно вітерець лоскоче Шкіру на моїй щоці,
А я сиджу, ловлю грайливі промінці,
Та йти не хочу…

Притримай ніч свої шаги,
Йди потихеньку,
Дай відпочити мені
Від усього світу.
Від всіх думок,
Які не діло говорять,
А лиш торочать…

Катерина