Я думала, що то любов,
Захопливе чуття…
Шалений клекіт, серця зов,
Блукала навмання…
Спостерігала зореліт,
Заплутались думки…
Рожевим маревом весь світ…
Розставлені крапки…
Торкнувся струн в душі моїй,
Романтика фонить…
А виявилось, що відстій!
Враз зупинилась мить.
Був дуже вмілий диригент –
Тож віртуоз сердець!
Накинув маску – Бонд-агент,
Акторська гра – взірець!
А що тепер? Потрапив сам
У пастку почуттів.
Тепер відчув сердечний спам,
Всі муки й біль світів…
Я загорнусь у спомин снів,
Мелодію чуттів…
Сумне кохання, душі спів,
Десь йойкіт відлетів…
6.07.2024 р.
Надія Холод 🪽
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
