У літніх ранках
солов’ї співали,
Поважно півень
по дворУ ходив,
А поряд хвилі,
верби все шептали,
Невнятно вітер
сонний говорив…
Цей спогад-казка,
де гуляли мрії
В обнімку з вітром,
поряд, в берегах,
Сумну, дорослу
душу досі гріє
У днях самотніх,
тихих вечорах.
Та хочуть ноги
знову там ступати,
Блудити погляд
хоче в тій красі,
У небо в хвилях
мовчки заглядати,
Ловити промінь
в вранішній росі.
Стежками йти,
піском сліди лишати,
Вдихати пахощі
і зілля, й полину,
Усе те ніжністю
своєю обіймати,
Ту справжню казку,
серцю дорогу.
25.06.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
