А пам’ятаєш літні ранки
Приємні світанки
Споглядання один в одному в очі
Закоханість таку, що
Не заснути тобі тієї романтичної ночі
Я вглядався в твої сині очі
Бачив я у них безмежність океану,
Ти лікувала кожну мою рану.
А, що казати вже про твої плечі,
Коли до-речі, для щастя,
Нам не потрібні були жодні речі.
Ось такі вони миті нашого кохання,
Згадуючи їх я розумію,
Що це найбільше моє щастя!
Та вже немає більше в мене,
Ніякого зітхання,
Адже я нарешті зрозумів,
Та отримав – справжнє кохання!
Алексєєв Віктор
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
