Стареньку Біблію візьму,
Її тихенько прочитаю.
Про те як жили предки наші
Багато Я же чого пізнаю.
Як всемогутній Бог отець
Гігантський Всесвіт сотворив.
І як по всій землі великій
Рослин багато насадив.
Як риб відправив жити в воду,
Птахів літати в небесах,
А звірів диких Він спровадив
Щоб мешкали усі в лісах
З’явилася потім людина,
Ну, а точніше чоловік.
Він придивлявсь до цього світу,
На двох ногах ходити міг.
Але сказав Отець Небесний:"Не добре жити одному".
Створив тоді одразу жінку,
Було, щоб по-домашньому.
Бог всемогутній "теревенькав:"
Плід заборонений не їж,
Бо Ти пізнаєш тоді зло,
Це буде наче в спину ніж".
І ось в один момент прекрасний
Змій взяв та Єву надурив,
Плід заборонений, щоб з’їла.
Та до гріха її довів.
Прибігла Єва до Адама,
Сказала: "З’їж чудовий плід!"
Адам одразу спокусився.
Він гріх пізнав за нею вслід.
Розгнівався Бог Всемогутній,
Обох негайно наказав
За те, що Його не послухали,
Царство небесне в них забрав.
Чудово також пам’ятаю
Жили колись там два брати.
Один іншому взяв позаздрив
І кров велику пролили.
Також Я згадую там Ноя,
Який слухняний Богу був
Він збудував ковчег великий
І при потопі не потонув.
І Мойсея пам’ятаю,
Могутнього, немов скала.
Ой, дуже мучила Ізраїль
Тоді єгипетська бацила.
Та й не одразу цей народ
Землю обітовану знайшов.
Він по пустелі сорок років
Багато труднощів пройшов
Давіда згадую також Я.
Як Голіафа переміг,
Бо в серці віру мав велику
І Бог йому в цьом допоміг.
Послав отець Небесний сина,
Якого звали Ісус,
Щоб кожен шанс мав на спасіння,
Єдиний щоб був консенсус.
Бо неможливо врятувати
Ніколи себе самого.
Я також хочу вам сказати:"Ми грішні всі до одного".
Мораль проста, хто вірить буде,
Що всемогутній Боже є,
Той після смерті своєї
В рай неодмінно попаде.
Юрій Сіромашенко
