Я крила з віком розгубив –
лишились тіні,
я б полетів до журавлів –
трима коріння.
А десь за тридев’ять світів
моя родина
питлює мірки мрій і снів
про Україну.
Скриплять у Вирії вози
і сіють долю,
а з того млива і сльози
най вродить воля.
На перехресті трьох доріг
тримаю небо,
серед усіх земних утіх
одна потреба:
хай на полях цих родить хліб,
хай луки квітнуть
і колоситься на землі
життя і жито.
07.04.23
На великому вигоні перед селом сто років тому стояли десятки млинів. Залишився один – як вартовий хліборобської долі і генетичного коду українського народу
Олена Присяжна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
