біля греблі літа килим.
зябродишні вийшли з вод.
плюскотіли хтиві віли,
жаб зганяючи з болот –
аби глянули угору,
на оте творіння рук –
на скелет хисткий потвори,
від якого скрип та грюк.
ось хто спати не дає їм,
ось хто душу їм ятрить!
як примара за аєром
понад ставом височить.
ясину вчинив зелений
болотюг болотяник –
на обличчя жасний лелик!..
жаб пожер та знову зник.
…ранок в день, а день у північ
та й минулася доба.
крик у ніч останніх півнів –
мов відбій трубить труба.
а до зір у піднебессі
заскрипів в пралісі млин –
свідок Всесвіту старезний,
часу злам…чи лише згин?…
Онтойя
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
