Шістнадцять років я пишу вірші.
Сюди я всі свої думки записував щодня.
Мій терапевт, психолог, мій щоденник.
І можна тут побачити як змінювався я.
Як я писав російською відсотків 98,
Як щиро вірив у людей – як вмів.
І як змінив мене сусід, агресор бісів,
Як сильно за цей час я огрубів.
Я мріяв перейти на українську мову.
Тепер це стало вже реальністю.
А зараз мрію, що вернусь додому.
До України… з радістю…
Ми точно переможемо це зло.
Ми точно вивчимо свою історію.
Паркан у небо метрів сто.
І вороги всі наші стерті долею.
Баланов Артур
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
