Ступаю стежкою вузькою,
Котра веде аж до села.
Як сумувала за тобою,
Столице юності й тепла.
Давно-давно тут не бувала,
Доля носила по світах,
Причал дитинства згадувала,
В думках летіла, наче птах.
І ось я тут.Так тихо-тихо,
Стара лиш гойдалка скрипить,
Ніби відгонить звідси лихо.
На душі стало щемно вмить.
2022 р.
Неоніла
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
