Стрілець

В моїй смерті, не виніть нікого,
Я сам вибрав такий шлях,
Лиш смерекою обвийте домовину,
І забийте мій останній цвях.

Ви не плачте, а краще заспівайте,
Веселіться немов в останній раз!
Шану тим мені віддайте,
Це буде замість тисячі, не почутих фраз.

Я захищав, свою країну!
Я захищав, свій вишневий сад!
Де ви мамо, мене водили,
Поміж квітів і дерев пахучих в ряд.

Пробачте, що надів на вас чорну хустину,
Пробачте, що не повели мене під вінець,
Тепер у смерті я в міцних обіймах,
Лиш вона бачила, як помирав молодий стрілець.
Микола Назарук