Стукотіли крапельки

Ти казав, кохати будеш вічно,
Шепотів слова: «…до скону літ…»
Стукотіли крапельки ритмічно…
Дощ вмивав асфальтний моноліт.
Ти казав, моїм навіки станеш,
Шепотів: «… з тобою тільки рай…»
А краплинки скрізь, куди не глянеш,
Стукотіли: «… ти не довіряй…»
Ти казав, така лиш я єдина,
Шепотів: «…не зраджу…тільки вір…»
Малював графіті дощ по стінах –
А в серцях любові ювелір.
Шепотів… казав… А дощ сильніше
Лив… змивав з душі тих слів сліди…
Стукотять знов крапельки ритмічно…
Та не змиють болю від біди.
Любов Таборовець