Я піднімаю прапор, рідний стяг,
Мені його подарувала мати.
Він пробитий кулями її звитяг,
Ніколи не втомлюсь їх зашивати.
Під сонцем сяють його барви:
Блакить од неба, золото – пшениці.
Ти чуєш? То гудуть наші литаври,
Б’є громами Ілля на колісниці.
Мій стяг дає мені наснагу,
Вчить, як бороти ворогів.
Тримає в душах рівновагу,
Немов зійшов дар од богів.
Вкраїно рідна, стяг тримаю,
Доки живий, не відпущу.
Із ним в руці таки сконаю,
І змиють кров краплі дощу.
Олександр
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
