Затихає все, місто засинає,
Із пекла лихо страшне виринає.
Осідаючи, туман гори покриває,
Уся надія на спасіння утопає.
Річка підкликає усіх молодих.
Безнадійні серця, наче приворожені,
Йдуть по зову голосів клятих,
І навік залишаться на глибині.
Тихі крики щоразу заколисують
Ту силу, що вночі із землі виходить.
А налякані люди зранку оплакують,
Тих, чий час вже сходить.
Потоплені душі у водоймі,
Каламутній, наче брудне скло,
Захлинаються у тиші та самоті,
Чекають, коли прокинеться зло.
І не врятується жоден нещасний,
На чию долю припала біда.
Світ перетвориться на хаос безжальний,
Де ніхто не втече від гріха.
Марта Олійник
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
