Сумбур думок поточного моменту

Страшний етап війни пішов:
«Хто в ліс, хто по дрова»
Незрозуміло хто від кого,
Коли і що чека.

Розпач пронизує промови.
Всі оптимісти згасли.
Ніхто не каже про півроку.
«Терпіння» стало гаслом.

І рік сьогодні вже не термін.
Навіть його не бачать.
Більше пригадують історію
Про ішака і шаха.

За цих умов від України
Все просять емоційно,
Щоб виживати на війні
Могла би самостійно.

Тут паніка і почалась:
«Як може бути так?
Ми до війни самі не жили,
А у війні ще б пак.»

Від того руку Польщі
І почали кусати:
Не знаємо з ембарго
Як можна виживати.

У США схоже сказали:
«Тренуйтесь. Ваші справи.
З союзниками нашими
Не треба нам скандалів.»

Вдячність тепер із папірцем
Замість різких промов
Для допомоги стала
Немалою з умов.

А тут військові ще втомились -
Хотіли б відпочити.
А по країні черг немає,
Бажаючих служити.

Та і концепції військові
Старі вже не проходять.
Не танки в битвах, як було,
Зараз вже верховодять.

Світ не готовий до війни.
Країна ще тим паче.
«Чому?» - у карній справі
Рішили зʼясувати.

Ну, це ж логічно, у війні
Щоби перемагати,
На допити Главкома
Треба повикликати.

Для розвитку економічного
Законів наклепали,
В ЄС після війни
Країну щоб прийняли.

Яке після війни?
Не видно кінця-краю!
Це паніка. Робити що,
Схоже ніхто не знає.

Саме тому війна дрібнішає.
Як помста виглядає,
Коли в штаб ЧФР
Ракетою влучають.

Розгубленість керує зараз
Країною в війні.
І світ ідей немає теж,
Як нам перемогти.

Ніщо не зрозуміло:
Куди йдемо і як.
Війна на роздоріжжі.
На фронті й в головах…

24-09-2024