Сумними нотами в душі
майнула осінь вдалині,
що промайнуть короткі дні,
які сховалися в пітьмі.
Яскраве листя затріпоче
від подиху блідих надій,
що розкололися навпіл
у пошуках чарівних мрій.
Природа мовчки боячись,
проллється сірими сльозами
і опорошить голі рани
від присмаку гірких подій.
Самотній місяць споглядає
і жадібно собі бажає,
щоб швидше прибула весна
і відродила в нас серця.
10. 2007
Тахмасбі Ірина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
