Сумую до болю, до щему,
сумую в осінній порі,
віршам обираючи тему,
ніяк не засну до зорі.
Сумую за сонцем і літом,
сумую за теплим дощем,
за ніжним калиновим цвітом,
за м’ятою і чебрецем.
У смутку своя є принада:
він так огортає, мов плед,
з думок випливає балада
і тягнуться рими, як мед.
Сумую удень листопадом,
сумую туманом вночі,
блукаючи ввечері садом,
осінні складаю вірші.
08.11.2024 р.,
Лілія Кравченко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
