Сховай якщо зможеш

Це був мабуть що жовтень, не памʼятаю наче
Зустріла я в метро, кремезного юначе
Він був такий красивий, а очі просто вау
Ніхто і не помітить що в очах отих сльоза
На перший погляд хлопець, і добрий і щасливий
Але вдивившись в душу – там снігопад, там іній
Ніхто і не помітить, що в хлопця в серці рана
Він добре це ховає, під маскою обману
Ніхто не помічає, що перед ними фальш
Йому легше сховатись, під свій червоний плащ
Бо колір той червоний, то колір почуття
Але забув він що це, подавшись в небуття
Зупинка друга, третя, а я дивлюсь на нього
Мені стає так важко, то як слова німого
Він голосно кричить, кричить але у воду
Ніхто і не почує, його крик допомоги
Він так хоче піти, але стоїть ось тут
Йому життя здається, як шоти від отрут
Він випиває кожний, і помирає вмить
Але з ковтком наступним – від себе він біжить
Амі Брісстоль