Свист, пронзає до кісток його чорний вий..
Вибух, він не залишає, ближнім людям, шансу.
Десь крики, не чутно звідки, всюди дим.
Вогонь навкруги, як страшний змій розповзається.
-Є хто живий? -Де ви? -Кричіть!
-Ми вас знайдемо!
Пожежники, допомога швидка, поліція, рятувальники.
Руками завали розкидують люди поранені,
Ріжуться, коляться, але там всі, Разом залишаються.
Копоть ядливая лавой в легені вривається…
Кашель, пече все, але вони не зупиняються.
Всі змовкли. Тиша.
До кожного звуку з завалу
Вони прислухаються.
-Є стогін! -Ви чули? -Тихо всім!
-Там, поміж плитами!
-Хтось крикнути намагається!
-Сюди! -До мене! -Він тут!
І всі далі працюють, стараються.
-Один є. -Швидка тут?
-Чоловіче ти як? -Не мовчи!
-Хто з тобою був? -Сам?
-Так, діти на дворі десь граються.
Знов тиша. Хвилина.
-Хто жив тут і ще?
-Знизу кинута, пустувала,
-Все одно шукаємо!
Пройшла майже доба.
Вогню вже нема, пиль осіла вся.
Так розібрали завал до самого кінця, заморилися.
Цей раз пощастило, без жертв,
Тільки поранення. Справимся.
Дякуємо всім ДСНС, Швидкий допомозі, Пожежникам, Рятувальникам, Поліціянтам та просто прохожим, які в такі моменти надають допомогу. Бо люди. Бо можуть.
Катерина
