Сьогодні день не втілених надій
сьогодні день нескорених думок
сьогодні день змарнованих подій
сьогодні день повітряних тревог.
На перший погляд майже і окей
на поверхах свідомості вже зупинився ліфт
лиш залишається зробити крок
І ти у вирі буревійних дій.
Але тривожність запекає кров
і серце нескінченно миготить
я відчуваю безпорадність мрій
я намагаюсь йти за покликом зірок.
Я обертаюсь в ковдру бузкових квіток
спустошена бурхливостю великих хвиль
Моє життя, як кошик із гілок
заплетений бурштином втомлених ляльок.
Цей подих часу майже невагом
Одного разу впевнено рухомий
той потяг із закоханих намист
за обрій всесвіту збудує міст.
Наприкінці чумацького шляху
Можливо зупинився час
І заколисують жагу зірки що народили нас.
Альона
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
