Помічаючи неабиякі кольори життя
Був у шоці, помічаючи сірість небес я.
Десь на минулому тижні
Істині вже кортіло залізти мені в мої ліси.
Якось одразу сірість поглинула моє життя
Від розуміння того, що помру колись я.
Але ж, вже не знаю, життя воно ж різне,
Чи то тільки здається мені, що воно таке чисте.
Може навпаки воно завжди було таким,
І я не помічаючи жив собі його таким, яким я його думав.
Тепер хочется знати всі думки небес на небесах,
Щоб стати мудрішим внизу серед наземних справ.
Підлубний Гордій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
