зникаєш з миттю кожною все далі
в словах твоїх – надія, в діях – безлад
сама гублюсь в очікувань завалі
коли ж розтане серце твоє змерзле
невже ніяк не здатен ти відчути
як вільним вітром лину я до тебе
не можу погляд твій палкий забути
який вдихнув життя в мене тим серпнем
мені бракує сил поставить крапку –
залиш між нами кому сподівання
заклав в мовчанні плутану загадку
призупинив вогню чуттів згасання
так боляче ніщо не ріже душу
як відповідь пуста словам кохання
буття порожнє жить без тебе мушу
вмирає кволо віра в нас остання
Уляна Шемонаєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
